Марокко і Алжир: глибоке суперництво за кризою в Сеуті

20 липня 2026 року прем'єр-міністр Іспанії Педро Санчес відвідав Алжир для переговорів із президентом Теббуном. Через кілька днів десятки тисяч мігрантів рушили до кордону Сеути. Близькість двох подій розпалила суперечки щодо того, чи спровокувало Рабат кризу як відповідну міру, та знову привернула увагу до одного з найтривкіших геополітичних протистоянь Північної Африки.

Західна Сахара — епіцентр суперництва

Суперництво Марокко й Алжиру сягає корінням у західнсахарський конфлікт, що почався з відходом Іспанії з цієї території в 1975 році. Марокко претендує на регіон як на невід'ємну частину своєї території; Алжир підтримує рух за незалежність Фронту Полісаріо. Іспанська дослідницька мережа UNISCI описує конфлікт як перетворений на боротьбу за регіональну гегемонію в Магрибі.

«Західнасахарський конфлікт перетворився на боротьбу за регіональну гегемонію в Магрибі, а досягнення компромісу стає дедалі важчим». — аналіз UNISCI

Дилема безпеки, що блокує інтеграцію

Міжнародна кризова група характеризує відносини Марокко й Алжиру як класичну дилему безпеки: обидві сторони сприймають власні дії як оборонні, а дії іншої — як загрозу. Це породжує спіраль переозброєння і взаємної недовіри. Арабський магрибський союз фактично паралізовано десятиліттями.

Нормалізація відносин Марокко з Ізраїлем у 2020 році та її наслідки

У 2020 році Марокко нормалізувало відносини з Ізраїлем, який визнав претензії Марокко на Західну Сахару. Алжир розцінив зближення Ізраїлю з Марокко як загрозу безпеці. Обидві країни тепер конкурують за вплив у Європі: Марокко — як партнер у питаннях міграції та боротьби з тероризмом, Алжир — як постачальник енергії та ключовий гравець безпеки в Сахелі.