Радикальні кроки для «термінальної поразки» Росії: аналітики окреслили нову стратегію України на 2026 рік

Оскільки війна триває у 2026 році, новий аналітичний звіт стверджує, що Україна повинна перейти до стратегії «термінальної поразки» Росії, спираючись на радикальні внутрішні реформи та системну ефективність, а не чекаючи на зовнішні дива чи покладаючись на виснажливу мобілізацію.

Згідно з третьою частиною комплексного дослідження Центру безпеки імені Сагайдачного, опублікованого виданням «Українська правда», простого заморожування конфлікту або тимчасового виснаження російських сил недостатньо. Кінцевою метою має стати структурне руйнування здатності Москви вести майбутні війни.

У звіті підкреслюється сувора реальність: у 2026 році розрив між цілями перемоги України та її реальними можливостями досяг максимуму. Аналітики попереджають, що ставка на екстенсивні рішення, такі як нескінченна мобілізація або лінійне збільшення кількості озброєнь, зайшла у глухий кут. Експоненційне зростання обороноздатності може бути досягнуте лише за рахунок безпрецедентної організаційної ефективності та стратегічної адаптації в реальному часі.

«Центри тяжіння» для досягнення перемоги

Для реалізації цієї концепції аналітики пропонують зосередитися на конкретних «центрах тяжіння» — критичних вузлових точках, де концентрація зусиль може запустити ланцюгову реакцію якісних змін. У звіті виділено кілька ключових напрямків:

• Національний дух та бачення майбутнього: Визнаючи спад суспільної мобілізації через невиправдані очікування та відчуття несправедливості в питаннях призову та енергетики, автори закликають до ментального зсуву. Суспільство має перейти від інстинкту виживання до активної стратегії перемоги, спираючись на чітке розуміння того, яку країну воно будує після війни.
• Внутрішня економічна консолідація: Іноземна допомога вважається достатньою лише для запобігання поразці, але не для стратегічної перемоги. Україна повинна використовувати свій внутрішній економічний потенціал шляхом оптимізації бюджетної ефективності та зміцнення довіри, а не просто посилювати податковий тиск на бізнес, що може призвести до тінізації економіки.
• Меритократичне військове лідерство: Розглядаючи сучасну війну як складний технологічний проєкт, центр виступає за впровадження системи «Рівнів командної кваліфікації» (Command Qualification Levels). Це дозволить просувати офіцерів на основі підтверджених командних навичок, адаптивності та результатів, а не формального звання, вислуги років чи застарілих регламентів.
• Реформа системи комплектування: Щоб запобігти вигоранню військ, збройні сили повинні відмовитися від екстенсивного «спалювання» особового складу. Звіт вимагає переходу до інтенсивної моделі, що зберігає людський капітал, із запровадженням жорстких лімітів бойового навантаження та обов'язкових циклів відновлення.