Чому українські військові втрачають довіру до державних нагород
Система нагородження в Україні витримала безпрецедентне навантаження, величезний обсяг паперової роботи й постійний брак кадрів, але дедалі частіше залишає у військових відчуття несправедливості, з'ясувало розслідування «Української правди».
Історія починається з молодшого лейтенанта Владислава Польського, позивний «Вчитель». За три дні до цього угруповання об'єднаних сил оприлюднило відео з дрона: двоє поранених українських військових поруч зі знищеним наземним роботом просто неба — ідеальна ціль для російських дронів. До них помчав цивільний пікап; водій, без бронежилета й шолома, завантажив військових у кузов і поїхав назад. Це був Польський, командир роти, який отримав звання Героя України. Президент Зеленський назвав це «видатною історією» у вечірньому зверненні 19 серпня. Майже кожен співрозмовник згадав цю нагороду: хтось як доказ вчинку, що не залишає сумнівів, хтось запитуючи, чому люди, які зробили схоже раніше, не отримали визнання, хтось як свідчення того, наскільки медійна увага впливає на шанси бути нагородженим.
«Я бачив військових, які не хотіли отримувати нагороди, бо вони знецінені. Знецінені тим, що їх дають людям, які цього не заслуговують, і це видно», — сказав заступник командира батальйону, відповідальний за нагороди у своїй частині. «Є велика зневіра в систему. А як це виправити, я зараз не знаю».
Міфи про звання Героя
Шість із кожних семи звернень на сайті петицій президента просять присвоїти звання Героя України, завжди посмертно, мотивуючи тим, що військовий віддав найцінніше за свою країну. Проте шанс на успіх через петицію дуже малий. Критики бачать у цьому нерівність, адже визнання не повинно залежати від того, чи зможе родина зібрати 25 000 підписів.
Інший міф — що вищі нагороди вирішують цивільні. До Комісії державних нагород та геральдики входить одинадцять осіб: вісім науковців і троє військових у відставці. З червня 2023 року номінації на Героя розглядає експертна група з військових, правоохоронців, розвідників і рятувальників. Сама комісія не збирається очно від часів епідемії коронавірусу. Член комісії Микола Чмир сподівається на новий імпульс тепер, коли її очолює Кирило Буданов. Критерії для Героя — лише «видатний героїчний вчинок або визначні трудові досягнення», що залишає простір для трактувань. Відкриті дані показують, що серед живих нагороджених офіцерів більше, ніж рядових і сержантів, а серед посмертних — навпаки.
«Друзі комбата»
Військові описують фаворитизм. «Комбатів і комбригів часто подають на нагороди, бо вони всі друзі. Наш комбат, наприклад, кум комбрига», — розповів Артем, офіцер із психологічної підтримки підрозділу. У поданнях вчинки, які насправді здійснили військові, приписують «грамотному керівництву». Він згадав, як йому наказали подати на орден Богдана Хмельницького друга колишнього комбрига, що нещодавно прибув, і як прочитав подання, де йшлося про оборону населеного пункту, який Росія захопила три місяці тому. Буває й навпаки: командири можуть не подати того, хто потрапив у немилість. Юрист-аналітик Дмитро Петришин із правозахисного центру «Принцип» вживає вислів «друзі комбата». Більше — у розділі «Політика».