
Якщо ви останнiм часом проводили час в iнтернетi, розмовляли з терапевтом або слухали подкасти про стосунки, ви напевно стикалися з теорiєю прив'язаностi. Цей психологiчний пiдхiд, створений десятилiття тому, перетворився на культурний феномен.
Розроблена британським психiатром Джоном Боулбi у 1950-60-х роках i розширена психологом Мерi Ейнсворт, вона стверджує, що зв'язки мiж дiтьми та їхнiми опiкунами визначають стосунки з iншими людьми протягом усього життя.
Стилi прив'язаностi зазвичай подiляють на: безпечний, тривожний, уникаючий та дезорганiзований.
Соцiальнi мережi, терапевти та галузь велнес зробили психологiчнi концепцii доступними для широкої аудиторii.
Визначення свого стилю прив'язаностi може стати вiдправною точкою для розумiння паттернiв у стосунках. Експерти попереджають, що стилi не є незмiнними — люди можуть розвивати безпечнiшi паттерни через терапiю та самоаналiз.
Ми використовуємо cookies для покращення вашого досвіду. Політика конфіденційності