Назальний спрей з отрути жаби полегшив депресію в дослідженні фази 2b

Одна назальна доза мебуфотеніну — психоделічної сполуки, яку отримують з отрути жаби пустелі Сонора, — полегшувала симптоми важкої для лікування депресії щонайменше вісім тижнів у рандомізованому клінічному дослідженні фази 2b. Результати команди, яку очолює нейропсихіатр Девід Файфел, опубліковано 26 жовтня в журналі JAMA. Дослідження фінансувала біотехнологічна компанія AtaiBeckley.

Що випробовували

Діюча речовина, вона ж 5-MeO-DMT, — один із компонентів вуличного наркотику «буфо», який зазвичай продають у вигляді висушеної отрути жаби. Дослідники використали синтезовану чисту форму — мебуфотеніну бензоат — у вигляді назального спрею. Це не перше дослідження препарату, але, за описом ScienceAlert, найбільше й найсуворіше з-поміж тих, де його застосовували у вигляді назального спрею. Психоделічні ефекти настають швидко й минають приблизно за годину.

У дослідженні взяли участь 193 людини з депресією середнього й тяжкого ступеня з клінік Австралії, Європи та США, які в поточному епізоді вже пробували від двох до п’яти антидепресантів без ефекту. Кожен отримав одну дозу, не знаючи яку: 0,3 міліграма, 8 міліграмів або 12 міліграмів. Усі отримували психологічну підтримку до сеансу, під час нього й після.

Що з’ясували

• Більшість учасників були готові залишити сеанс приблизно за дві години, підтвердивши, що гострі психоделічні ефекти закінчилися.
• Поліпшення зазвичай починалося приблизно за два дні після сеансу й зберігалося щонайменше вісім тижнів.
• Дози 12 і 8 міліграмів поліпшили бали за шкалою депресії на 5,3 і 6,2 пункту більше, ніж доза 0,3 міліграма.
• У більшості учасників були побічні ефекти, але майже всі — легкі або помірні: головний біль, нудота й біль у носі, які минали в день прийому. В однієї людини трапилися два тяжкі напади паніки.

Доза 8 міліграмів, що дала найкращий баланс безпеки й ефекту, перейде до фази 3: там її перевірять на значно більшій групі й порівняють з наявними методами лікування. «Швидке повернення учасників, які отримали дозу, до початкового стану разом із рідким введенням, на яке вказує тривала антидепресивна ефективність після однієї дози, може дати пацієнтам і лікарям важливі потенційні переваги», — пишуть Файфел і колеги, порівнюючи метод з езкетаміном і транскраніальною магнітною стимуляцією, яким потрібні часті повторні курси, та з псилоцибіном і ЛСД, за яких потрібне спостереження від чотирьох до дванадцяти годин.

Скептичний погляд

Психофармаколог Чіттараджан Андраде з Національного інституту психічного здоров’я та нейронаук Індії, який не брав участі в роботі, написав про неї в JAMA коментар і не переконаний. «Середній пацієнт відчув себе краще лише приблизно на 30 відсотків, а частота відповіді та ремісії була нижчою за звичайну, наприклад, для кетаміну й електросудомної терапії», — пише він. Він зауважує, що критерій «резистентної до лікування» депресії був м’яким, оскільки жоден учасник не пробував кетамін чи електросудомну терапію, а людей із суїцидальними думками до дослідження не брали, тож для них безпека й ефект незрозумілі. Оскільки мебуфотенін випробовували окремо, додає він, дослідження нічого не каже про те, коли переводити пацієнтів на звичайний антидепресант і чи можна використовувати сам препарат для підтримувального лікування.

До медичного застосування препарату поза межами досліджень ще далеко. Більше — у розділі «Здоров’я».